"Велика російська брехня" — це серія документальних фільмів, які демонструють тяглість впливу так званої російської культурної дипломатії як реального інструменту пропаганди, зокрема у сферах історії, кіно, літератури, спорту, медіа та мистецтва. Проєкт про те, куди сягають межі російської пропаганди, на замовлення телеканалу Суспільне Культура виготовила команда ФОП Андрій Єрьомін.
Цикл із шести фільмів ґрунтується на документальних матеріалах, які показують, підтверджують і висвітлюють вплив пропаганди. Про те, як трансформується та яких форм набуває російський вплив у царині культурної дипломатії, мистецтва та гуманітарних знань, а також на спортивній арені, розповіли: британський журналіст Пітер Померанцев, іноземний кореспондент The Guardian Люк Гардінґ, письменник, автор посібника НАТО про російську інформаційну війну Кір Джайлз, професор Єльського університету Джейсон Стенлі, літературознавиця та славістка Єва М. Томпсон, письменник Сергій Жадан, шестиразова чемпіонка світу з фехтування Ольга Харлан та інші.
"Цей серіал — не огляд російської дезінформації чи кейсів ІПСО, це успішно робить багато фактчекінгових організацій. Наш фільм — про російські впливи, які часто є менш очевидними, але які працюють вже сотні років, — розповідає авторка сценарію Наталка Пономарів. — У світі продовжують шукати "хороших" росіян, давати їм майданчики для творчості. На Каннському фестивалі у 2022 році після недопуску російської делегації у програмі все ж залишили один фільм російського режисера. Його навіть маркували як дисидента. Вийшовши на пресконференцію в Каннах, такий дисидент назвав жахливим, що росіяни гинуть на війні з українцями, і закликав допомагати їхнім бідолашним родинам, які втрачають годувальників".
Нараторкою проєкту "Велика російська брехня" стала Анна Данильчук — науковиця, культурна менеджерка, авторка англомовного блогу "Anna from Ukraine".
"Російська брехня дуже швидко трансформується під потреби кремля. Навіть у межах однієї промови російських політиків-воєнних злочинців можна почути взаємозаперечні тези, але зазомбованому населенню усе здається ок. І так на московських чи пітерських мітингах з'являються ікони зі сталіним. І нікого ж не дивує, як той, хто підривав храми, тепер на іконі з німбом? Сотні разів переписана історія втрачає будь-який сенс і брехати стає легше", — розповідає Анна.
"Це один з наших найважливіших проєктів, комплексне дослідження того, як російська пропаганда використовує простір культурної дипломатії для просування маніпуляцій та пропагандистських наративів. Сподіваюсь, цей проєкт зможе працювати як додатковий антидот проти тези “культура поза політикою”, що давно не витримує критики в Україні та за її межами. До прикладу, один з конкретних кейсів, який продовжує мене вражати, — присутність російського вбивці Захара Прілєпіна як почесного гостя на Паризькому книжковому салоні у 2018 році. Тобто вже після того, як Прілєпін брав участь у російському вторгненні та стріляв в українців. На такі неоковирні факти першою реакцією стає емоційне питання: “Як?!”, — коментує виконавчий продюсер проєкту та телеканалу Суспільне Культура Лук’ян Галкін. — Цикл “Велика російська брехня” покликаний дати обґрунтовану та детальну відповідь, продемонструвати, чому присутність росіян на майданчиках цивілізованого світу є такою загрозливою. Безмежно вдячний команді виробників, з якими ми пройшли величезний шлях, повний складних пошуків та дискусій — але й гордості за пророблену роботу".
Над проєктом працювали:
авторки сценарію — Наталка Пономарів, Анна Данильчук;
режисер — Олександр Назаров;
оператор-постановник — Вячеслав Пономарьов;
презентерка — Анна Данильчук;
продюсери — Вячеслав Пономарьов, Андрій Єрьомін.
Керівниця проєкту зі сторони Суспільного — Альона Голякова, виконавчий продюсер — Лук’ян Галкін.
-- Суспільне Культура — загальнонаціональний телеканал для культурного дозвілля. Кіно, театр і музика, цікаві програми про мистецтво, спецпроєкти та ефіри наживо з головних культурних і мистецьких подій країни та світу.
|